ЗМІСТ

1. Загальна інформація про Товариство
2. Коли з’явилось товариство політичних в’язнів і репресованих?
3. Які основні завдання визначило для себе Товариство?
4. Що зроблено за більш ніж 30 років існування Товариства?
5. Чи фіксується робота організації і чи десь висвітлюється?
6. Чи співпрацює Товариство з якими-небудь міжнародними фондами для залучення грантових коштів?
7. Що планується у перспективі?
8. Як отримати допомогу?

Чернівецьке обласне товариство політичних в’язнів та репресованих (підрозділ Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих) – громадська організація, яка об’єднує учасників національно-визвольних змагань, борців проти комуністичного і фашистського тоталітарних режимів, осіб, які були репресовані та позбавлені волі (у в’язницях, концтаборах, на засланні) за свої політичні, релігійні та національні переконання.

Метою діяльності організації є захист прав своїх членів, а також сприяння державному, національному і духовному відродженню України. Кількість членів Товариства налічує більше 9 тисяч осіб.

Із здобуттям Україною незалежності на Буковині майже в кожному районі та обласному центрі з'явилися громадські організації, які об’єднали колишніх політв’язнів та репресованих. Вони діяли не тільки в інтересах захисту прав своїх членів, а ініціювали та проводили заходи для увіковічення пам’яті про людей, що зазнали комуністичного терору та переслідувань, нагадували суспільству про страшні часи панування радянської влади, застерігаючи повторення історії. Активно долучалися до роботи із школярами, аби через власну історію свого життя розповісти про історію багатостраждального українського народу. Згодом почали з’являтися організації-наступниці «Діти репресованих», які продовжують справу своїх батьків.

Чернівецьке обласне товариство політв'язнів та репресованих розпочало свою діяльність на теренах Буковини в 1991 році, а офіційна реєстрація відбулась у грудні 1993 року. Засновниками обласної організації були члени Організації Українських Націоналістів, колишні політв'язні ГУЛАГу. Тоді його очолила Ірина Войцехівська.

Метою Товариства є відновлення та поширення правдивої інформації про історію національно-визвольної боротьби в Україні загалом і на Буковині зокрема, відновлення правди про боротьбу ОУН-УПА.

Раніше всі політв'язні і репресовані були «ворогами народу», «бандерівськими сволочами», людьми «другого сорту». І це тавро було не тільки на учасниках визвольних змагань, а й автоматично переходило на дітей, на членів їхніх родин. При вступі у вищі навчальні заклади або при влаштуванні на престижну роботу КГБ завжди ретельно перевіряло біографію людини. І якщо в родині були «вороги народу», ні про кар’єру, ні про високу оплату праці не могло бути й мови.

Тому найперше завдання – це відкривати архіви, показувати справжню, істинну історію визвольних змагань, історію ОУН-УПА: як вони воювали, як боролися з більшовицькою владою. Просто доносити людям правду, спираючись на архівні документи. На початку 90-х років діставатися до архівів, піднімати справи, протоколи допитів, статистику було дуже важко, але тодішні члени товариства це все робили. Потім вони почали шукати місця, де на Буковині відбувалися бої воїнів УПА з більшовиками, місця розстрілів та могили полеглих патріотів. Радянська влада, коли знищувала українців, то намагалася приховати свої злочини, закопувала тіла убитих десь в лісі, щоб ніхто про це не знав. Тому, знайшовши такі місця, члени організації робили перезахоронення, встановлювали пам’ятні знаки. За ініціативи обласного товариства пам’ятні знаки «Борцям за волю України» встановлені в багатьох населених пунктах області.

Важливим напрямком була і залишається пріоритетною просвітницька діяльність. Члени товариства ходять по школах, розповідають про ці події, проводять уроки пам’яті. Раніше було легше працювати, адже живими були безпосередні учасники і свідки тих подій, зараз це робити вже набагато складніше, тому що люди померли, спогадів після себе залишили дуже мало. Багато з них навіть своїм дітям-онукам не розповідали про те, що пережили.

Зараз члени Товариства намагаються згуртувати навколо себе дітей наших шановних ветеранів. На сьогодні завдання Товариства – піднімати патріотичний дух, розповідати дітям про їх історію. Адже ні для кого не секрет, що за тридцять років незалежності нашої держави не була сформована національна ідея, не було поставлено на конвеєр патріотичне виховання. Ще від початку: від народження, від дитячого садка потрібно говорити, що ми українці, що ми горда, незалежна нація – як це робиться в інших демократичних країнах.

Члени Товариства почали роботу зі школами, ліцеями, студентською молоддю. Коли була ще жива пані Орися Тіляєва, членкиня ОУН, політув’язнена, то члени Товариства на її прикладі працювали із 7 ліцеєм, проводили там інформаційні бесіди з дітьми, розповідали, що таке УПА, які були методи визвольної боротьби, про життя політв’язнів в таборах та їхню боротьбу з комуністичною системою в місцях позбавлення волі. Розповідали про повстання в Норильську, Воркуті, Кенгирі. Учні ліцею ходили до пані Орисі додому, брали інтерв’ю, і здається, що їм це відклалося у пам’яті, бо це була унікальна жінка – інтелігентка, справжня буковинка та патріотка.

Товариство продовжує організовувати у школах такі заходи, бо якщо не будемо знати нашу історію, то у нас не буде майбутнього – особливо зараз, у момент повномасштабного вторгнення, коли ворог той самий, методи катування ті самі, і так само ведеться боротьба.

Прикро, що члени Товариства стикнулися ще з тим, що деякі вчителі плутають політичні репресії і Голодомор. Знову ця фраза – «А яка різниця?». Це не те саме. Це окремі трагічні сторінки нашої історії, які треба окремо висвітлювати і пояснювати дітям, що це не повинно повторюватися. Показувати приклад боротьби, щоб у них це жило в пам’яті, щоб вони не дивилися на закордонну країну і казали, що там краще, а намагалися зробити правову країну тут, на місці, щоб хотілося жити в рідному краї, а не втікати кудись.

Товариство проводить окремі заходи щодо висвітлення діяльності визначних українських політичних, державних, церковних діячів, зокрема були проведені академії до 100-річчя з дня народження Романа Шухевича, 100-річчя з дня народження Степана Бандери, 90-річчя з дня народження чільного члена Проводу ОУН Петра Дужого, 100-річчя з дня народження Києво-Галицького Митрополита, політв’язня Володимира Стернюка, 80-річчя з дня народження політв’язня Василя Макуха (що здійснив акцію самоспалення на Хрещатику в м. Києві в 1968 році на знак протесту проти окупації України більшовицьким режимом Росії) та ін:

Товариство опрацьовує архівні матеріали і висвітлює боротьбу учасників національно-визвольного руху 40-50-х років, борців за здобуття незалежності України, багато з яких загинуло в боях, тюрмах чи було заслано в Сибір. Силами організації відшуковувалися місця загибелі та забуті могили вояків ОУН-УПА, здійснювалися перезахоронення їхніх останків. Також товариство протягом всього цього часу працює над збереженням історичної пам’яті про національно-визвольний рух на Буковині в 20 столітті. В багатьох населених пунктах області були встановлені хрести та пам’ятники «Борцям за волю України», збудовані каплички:

Товариство видає централізований часопис політв’язнів «ЗОНА». Видано 8 томів літопису «В боротьбі за волю України», в 10 областях видані окремі книги, в яких розміщені спогади членів Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, що безпосередньо (або їхні батьки) брали участь у збройній боротьбі з окупантами України, а згодом зазнали поневірянь в тюрмах, таборах та засланнях.

Створена вайбер-група «Спадкоємці», в якій можна спілкуватись, обмінюватись думками, ідеями, інформацією. Крім того, є спільноту у фейсбуці. Члени товариства, зазвичай, розміщують інформацію на своїх сторінках у соцмережах. На жаль, досі не створена офіційна сторінка організації на фейсбуці та в інших соцмережах, тому що їх ведення вимагає часу, певних технічних навичок та коштів.

Намагаючись згрупувати всю існуючу інформацію, Ірина Войцехівська написала книжку «Долі тисячі доріг», в якій описала діяльність товариства від моменту створення до 2013 року. Є багато інформації, яка зберігається просто на цифрових носіях. Крім того, члени Товариства намагаються зробити відеоархів спогадів учасників визвольної боротьби, записуючи їхні свідчення.

Так, є досвід написання проєктів, але зважаючи на те, що діяльність Товариства не зовсім підпадає під напрямки фінансування цих фондів, ці проєкти не пройшли конкурсного відбору. Зазвичай Товариство співпрацює з місцевою владою. Вже шість років члени Товариства створюють проекти, які розглядаються відповідною комісією ОДА. Якщо проект затверджений, то він фінансуються з обласного бюджету. За допомогою цих проектів Товариство має змогу проводити різноманітні заходи на теренах всієї області.

Але Товариство отримує допомогу не тільки з обласного бюджету. З 2018 року Чернівецька міська рада почала виплачувати, як і в Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях, щомісяця колишнім політв’язням і репресованим м.Чернівці по 200 гривень. Згодом ця виплата зросла до 400 грн, а зараз люди отримують по 800 грн кожного місяця. На ці гроші можна купити хоча б якісь ліки та продукти:

В Чернівецькій області поки що немає місця, куди можна прийти і дізнатися про історію визвольних змагань. У сусідніх областях створені відповідні музеї. В Тернополі існує музей політичних репресій – колишнє приміщення НКВС, де внизу у підвалах були катівня, тюрма. Туди ходить дуже багато людей, особливо учнівська і студентська молодь. У Чорткові в підвалі гімназії розміщувалася катівня НКВС. У м.Чернівці таке значуще місце теж є – у 40-50-х рр. у будівлі Краєзнавчого музею розташовувалося НКВС, і внизу в підвалі був тимчасовий слідчий ізолятор – неофіційна катівня, яку називали «алфавіткою». Однак поки що не вдалось знайти ніяких архівних даних або документального підтвердження цьому: особові справи людей після ізолятора є, а з самого ізолятора – немає, залишилися тільки спогади людей, які там перебували. Саме тут варто зробити музей патріотичного виховання. Поки що там відкрита тільки меморіальна дошка.

Все ж таки маємо надію, що плани на майбутнє – реалізуються, бо не знаючи минулого ми будемо схожі на рослину без коріння, яка ніколи не зацвіте і не дасть плодів!

1. Зверніться до офісу організації
Відвідайте офіс за адресою: м.Чернівці, вул. Головна, буд. 11 або зателефонуйте за номерами (0372) 55-07-04 або (0372) 27-45-87 для попередньої консультації.

2. Підготуйте необхідні документи
Зазвичай необхідно надати документи, що підтверджують статус політв'язня, репресованого або їхнього нащадка.

3. Консультація та реєстрація
Після звернення ви отримаєте консультацію щодо можливостей отримання допомоги та, за потреби, будете зареєстровані як член організації.

Повна назва:
ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «ЧЕРНІВЕЦЬКЕ ОБЛАСНЕ ТОВАРИСТВО ПОЛІТИЧНИХ В'ЯЗНІВ ТА РЕПРЕСОВАНИХ»

Скорочена назва:
Чернівецьке обласне товариство політв'язнів і репресованих

Адреса:
58008, Чернівецька обл., м.Чернівці, вул. Головна, 11

Керівник:
Галина Василівна Бойко

Телефони:
+38 (0372) 55-07-04
+38 (0372) 27-45-87